скаламутнілий

СКАЛАМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скаламутні́ти.

Весняний, скаламутнілий Рейн котив по долині різкі повіви гірської свіжості (Загреб., Європа. Захід, 1961, 107);

Летів давній далекий спогад і розгортав перед скаламутнілим зором Жеребила картину (Загреб., День.., 1964, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаламутнілий — [скаламут(')н’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  2. скаламутнілий — СКАЛАМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до скаламутні́ти; // у знач. прикм. Весняний, скаламутнілий Рейн котив по долині різкі повіви гірської свіжості (П. Загребельний); Летів давній далекий спогад і розгортав перед скаламутнілим зором Жеребила картину (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  3. скаламутнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до скаламутніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скаламутнілий — скаламутні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови