скаламутитися
СКАЛАМУ́ТИТИСЯ, иться. Док. до каламу́титися.
Прозора вода враз скаламутилася, в ній затанцювали білі порошинки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32);
Уляна помітила, як скаламутились і потемніли Маркові очі (Мик., II, 1957, 516);
В її серці все якось поміщалось, скаламутилось, так що вона не знала, чи радіть, чи плакати? (Н.-Лев., II, 1956, 256);
Йшли похмуро й мовчки, ніби разом із вечірніми присмерками насунулась і думка про якесь незрозуміле для них нове життя. Вони відчули, що й Мозолівка вже скаламутилась, як повідь повесні (Панч, II, 1956, 409).
Словник української мови (СУМ-11)