скалатнути
СКАЛАТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., рідко.
Однокр. до калата́ти.
Скалатнув дзвіночок – кінець уроку (Ю. Збанацький);
У Михайлини радісно скалатнуло серце – ну, повертається, нарешті, уперте дівча (Ю. Збанацький);
// безос., кого. Дуже схвилювати, приголомшити.
– Лікар сказав – смертельна хвороба. Одарку так скалатнуло, що вона справді мало не врізала дуба з переляку (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)