скалатнути
СКАЛАТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., рідко. Однокр. до калата́ти.
Скалатнув дзвіночок — кінець уроку (Збан., Сеспель, 1961, 200);
У Михайлини радісно скалатнуло серце — ну, повертається, нарешті, уперте дівча (Збан., Між.. людьми, 1955, 153);
// безос. , перех. Дуже схвилювати, приголомшити.
— Лікар сказав — смертельна хвороба. Одарку так скалатнуло, що вона справді мало не врізала дуба з переляку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 71).
Словник української мови (СУМ-11)