скафандр
СКАФА́НДР, а, ч.
Спеціальний одяг із шоломом і дихальним апаратом, що ізолює людину від зовнішнього середовища (рідинного, газоподібного або від розрідженого простору).
Він [гідростат] спуститься до 600 метрів, де не можуть побувати ні підводні човни, ні водолази у глибоководних скафандрах (з наук.-попул. літ.);
Багатошарова еластична оболонка скафандра з дуже міцного матеріалу надійно захистить космонавтів від усіх несприятливих факторів (з газ.);
* Образно. В скафандрах хмар ішло землею небо (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)