скеровувати
СКЕРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і рідко без дод.
1. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати у певному напрямку літак, автомобіль, човен і т. ін.
Капітан Гастелло скеровує палаючий літак на ворогів (О. Донченко);
Човна потягло під правий берег, і Андрій .. з силою загріб веслом проти течії, скеровуючи на середину ріки (М. Трублаїні);
Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен (М. Коцюбинський);
// Направляти певним чином течію, біг, ходу і т. ін.
Звідти, з північного заходу і з північного сходу, скеровують свій плин до морів Чорного й Азовського всі річки басейнів Дону, Дніпра і Південного Бугу (Ю. Смолич);
Злякано опираються, хропуть коні, але могутня рука молодого скеровує їх прямо в вогонь. І ось він уже позаду (О. Полторацький);
Владно, беручи попід руку свого товариша, скерував свої кроки до того пункту, що перед хвилиною так живо заінтересував його (І. Франко);
Напередодні з нової свердловини вдарив фонтан. Нафтові струмки впіймали, скерували рівчаками до нафтосховища (О. Донченко);
// Стежити за тим, щоб прилад, механізм і т. ін. працювали правильно, за заданим режимом.
Прачки, в білих халатах, у білих косиночках, неквапні й спокійні, походжали поміж [пральних] машин і тільки скеровували їхні дії (П. Загребельний);
// на кого – що. Направляти, націлювати оптичний прилад, зброю і т. ін. на когось, щось.
Настя скеровує зорову трубку на фелюку (З. Тулуб);
Саме в таборі я збагнув стан дичини, яку переслідує мисливець, – всіх отих крижнів, зайчуків, – і дав собі слово ніколи на них не скеровувати рушниці (Ю. Яновський);
Він підніс високо над головою ліхтарик, скерував його просто на мезонін (Ю. Смолич);
// у сполуч. зі сл. погляд, зір і т. ін. Дивитися на кого-, що-небудь.
– Ага... Барабаш!.. – раптом підвів голову командир і мовчки скерував на нього погляд (Л. Смілянський).
2. перен. Давати потрібний напрямок діяльності, вчинкам, розмові тощо.
Хто він такий, той таємничий адмірал, що після смерті Момота скеровує Оксанину роботу? (В. Кучер);
Розмову Павлусь скерував в інший бік. – Товариші, – несподівано вигукнув він, – .. я не сказав вам про найголовніше. Я знайшов нафту! (О. Донченко);
// Зосереджувати на чому-небудь думки, увагу, сили і т. ін.
Поезія Шевченка розбудила у юнака Франка поетичний талант, скерувала його увагу до народної творчості (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)