скибочка
СКИ́БОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ски́ба.
– Мені ще добре, – думав Семен, сидячи на лаві в кутку, – .. А скільки ж то, боже мій, бачив я таких, що в них іно скибочка того поля, а сім'я велика... (М. Коцюбинський);
Нарізали кавунів; сидять, їдять собі всі родиною. Присіла й Горпина до гурту, взяла скибочку (Л. Яновська);
Хтось з дружинників дістав з торб шматок конини, покраяв її тоненькими скибочками (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)