скибочка
СКИ́БОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ски́ба.
— Мені ще добре,— думав Семен, сидячи на лаві в кутку,— .. А скільки ж то, боже мій, бачив я таких, що в них іно скибочка того поля, а сім’я велика… (Коцюб., І, 1955, 109);
Нарізали кавунів; сидять, їдять собі всі родиною. Присіла й Горпина до гурту, взяла скибочку (Л. Янов., І, 1959, 336);
Хтось з дружинників дістав з торб шматок конини, покраяв її тоненькими скибочками (Скл., Святослав, 1959, 45).
Словник української мови (СУМ-11)