складчина
СКЛА́ДЧИНА, и, ж.
Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також все, зібране таким чином.
Аби тільки субота, то вже повна хата наб'ється послухати, як гратимуть [музики]; слухають-слухають та й іноді і складчина почнеться (А. Свидницький);
– Давайте складчину зробимо, – повеселішав Охрім. – Ваше сало, а мій хліб (Григорій Тютюнник).
(1) У (в) скла́дчину – разом, спільно; на спільні кошти.
[Юрко:] Поки що прикупили ми у складчину з Павлом до батьківських наділів ще сім (М. Кропивницький);
Строкарі дістають свої копійки, в складчину беруть горілку (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)