складчина
СКЛА́ДЧИНА, и, ж. Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також все, зібране таким чином.
Аби тільки субота, то вже повна хата наб’ється послухати, як гратимуть [музики]; слухають-слухають та й іноді і складчина почнеться (Свидн., Люборацькі, 1955, 156);
— Давайте складчину зробимо, — повеселішав Охрім. — Ваше сало, а мій хліб (Тют., Вир, 1964, 288).
У (в) скла́дчину — разом, спільно; на спільні кошти.
[Юрко:] Поки що прикупили ми у складчину з Павлом до батьківських наділів ще сім (Кроп., III, 1959, 217);
Строкарі дістають свої копійки, в складчину беруть горілку (Стельмах, І, 1962, 195).
Словник української мови (СУМ-11)