склеплений
СКЛЕ́ПЛЕНИЙ¹, а, е, рідко.
Те саме, що склепі́нчастий.
Тісна, подовгаста кімната зі склепленою стелею тонула в півсумерку [напівтемряві] (І. Франко).
СКЛЕ́ПЛЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до склепи́ти.
У міцно склеплених устах і твердому підборідді відчувалась сила, з якою важко було боротись (П. Панч);
Страшна була та постать осиротілої матері, а ще страшніше було дивитися на її рівні, тонкі, міцно склеплені уста (Л. Яновська);
// у знач. прикм.
Ще не розплющивши очей, крізь склеплені повіки, Варвара відчула, як в очі їй входить яскраве тепле світло (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)