склодув
СКЛОДУ́В, а, ч.
Робітник, що займається виготовленням скляних виробів дуттям.
Особливу сторінку в білоруське художнє склоробство XVIII ст. вписали кріпосні склодуви і гравірувальники, котрі працювали на мануфактурах князів Радзівіллів у селах Уріччя і Налибоки (з наук.-попул. літ.);
Склодуви не могли жити без гути, як рослина без води, як тіло без душі (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)