склодув
СКЛОДУ́В, а, ч. Робітник, що займається виготовленням скляних виробів дуттям.
Особливу сторінку в білоруське художнє склоробство XVIII ст. вписали кріпосні склодуви і гравірувальники, котрі працювали на мануфактурах князів Радзівіллів у селах Уріччя і Налибоки (Знання.., 2, 1972, 9);
Склодуви не могли жити без гути, як рослина без води, як тіло без душі (Панч, II, 1956, 56).
Словник української мови (СУМ-11)