скляниця
СКЛЯНИ́ЦЯ, і, ж.
1. розм. Те саме, що скля́нка¹.
Був-то раз собі п'яниця: Все пропий, що тільки мав. Чи то піст був, чи м'ясниця, Все один закон тримав: Чарка .. чи скляниця – Пив (І. Франко);
Лише взимку, холодної години, зігрівав [Мартин Прокопович] іноді тіло якоюсь скляницею того зілля (О. Копиленко).
2. діал. Невелика скляна фляга.
Коли дід убрався в Іванову одежу, витяг собі скляницю з водицею і покропився – й нараз помолодшав (з казки).
3. Те саме, що склі́вка.
Гусінь тополевої скляниці завдає шкоди деяким видам тополі, особливо молодим деревцям (з наук.-попул. літ.);
Яблунева скляниця;
Порічкова скляниця.
Словник української мови (СУМ-20)