скопище
СКО́ПИЩЕ, а, с.
Велика кількість тварин, людей і т. ін., що перебувають або зібралися в одному місці; скупчення.
Беруть [мисливці] кілька човнів і поволеньки під'їжджають до .. скопища птахів (О. Копиленко);
Тільки по тому, як тривожно жевріє небосхил попереду, по скопищах військ на шляхах почувалося, що війна вже десь близько (О. Гончар);
Стріляти по їхньому скопищу без орієнтира вночі дуже важко (Д. Ткач);
// Велика кількість чого-небудь, нагромадженого в одному місці.
Війнув вітрець, побігла густо-зелена хвиля, лан ожив, може, вітрець розжене хмарне скопище? (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)