скопище
СКУ́ПЧЕННЯ (велика кількість зібраних, зосереджених в одному місці людей, тварин, предметів і т. ін.), ТИ́СНЯВА, СТО́ВПИЩЕ, СТОВПИСЬКО, СКО́ПИЩЕ підсил., СКОП підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн.; НАПЛИ́В (прибуття кого-небудь у великій кількості); ПРО́БКА розм. (скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує прохід, проїзд). В ці дні село трималося гурту, не маючи думки про те, що гітлерівцям легше вигубить людське скупчення, ніж окремі сім'ї (К. Гордієнко); Попереду, в густій тисняві рейок, колій, вивернутих шпал — скільки видно було — безліч покалічених і вцілілих вагонів (В. Козаченко); Білі довгасті пасма, одірвавшись од ніби нерухомого, а насправді неспокійного стовпища хмар, летять назустріч літакові (Л. Первомайський); Розімлілим оком він перелічує корів, що пасуться на стернях, зупиняє погляд на скопищі (М. Стельмах); Багата моя Січ була не п'яним скопом — Могутніми синами! (Б. Олійник); Від напливу людей у читальні не зачинялися двері (С. Чорнобривець); — На вулиці утворилася пробка.
Словник синонімів української мови