скорботно
СКОРБО́ТНО.
Присл. до скорбо́тний.
Невідомий почав жадібно їсти. Мати сіла поруч, підперла щоку долонею і скорботно дивилась на нього (Є. Кравченко);
Вона стояла у дверях з блідим обличчям Мадонни і скорботно розтягла уста (М. Коцюбинський);
– Хочу поговорити з вами про наших юних натуралістів .. – Щось накоїли? – скорботно запитала Серафима Іванівна, глянувши і на Антоніну Павлівну (Ю. Мокрієв);
Дзвонили до вечерні: басовитий дзвін скорботно котився у повітрі і відлунював над Дніпром (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)