скорботно

СКОРБО́ТНО.

Присл. до скорбо́тний.

Невідомий почав жадібно їсти. Мати сіла поруч, підперла щоку долонею і скорботно дивилась на нього (Є. Кравченко);

Вона стояла у дверях з блідим обличчям Мадонни і скорботно розтягла уста (М. Коцюбинський);

– Хочу поговорити з вами про наших юних натуралістів .. – Щось накоїли? – скорботно запитала Серафима Іванівна, глянувши і на Антоніну Павлівну (Ю. Мокрієв);

Дзвонили до вечерні: басовитий дзвін скорботно котився у повітрі і відлунював над Дніпром (П. Кочура).