скорботний

СКОРБО́ТНИЙ, а, е.

1. Який глибоко переживає, страждає від чого-небудь (про людину); печальний, сумний; протилежне радісний.

Замовкне Щур, покірний, скорботний (С. Васильченко);

Скорботна жінка в чорній хустці, зав'язаній по-старомодному, склавши руки на колінах, дивиться прямо перед собою. – Мати, – каже Сагайда (О. Гончар);

Над вигоном знову знявся лемент і тужне голосіння скорботних матерів, жінок і сестер вербівських рекрутів (А. Іщук);

// Який виражає глибокі переживання, страждання; власт. людині, що так переживає, страждає.

По скорботному виразу його очей видно було, що смерть Аркадія вразила його глибоко (Ірина Вільде);

Нервовий тик довго смикав його тонкі губи, і вираз суворого обличчя став скорботним (З. Тулуб);

Вона стояла зі скорботною усмішкою на вкритім пилом обличчі (А. Головко);

// заст. Пов'язаний з трауром; траурний.

Його поклали на скорботні мари. Та стяг над ним у бій нещадний звав! (М. Терещенко);

Скорботний марш;

Скорботне вбрання.

2. Сповнений, пройнятий скорботою, смутком, тугою; який містить у собі що-небудь сумне, тужливе.

Як він [Шопен] пішов без вороття, То звуки Моцарта, скорботні і величні, Його проводили у сутінки довічні (М. Рильський);

Мертвим належне віддав я; для тебе, читачу сердечний, Знову продовжую я повість скорботну свою (М. Зеров);

То був спів урочистий, сповнений возвеличення подвигу та увіковічення світлої пам'яті загиблих бойових товаришів, – скорботний спів над братською могилою невідомих солдатів (Ю. Смолич);

Скорботна звістка;

// Який завдає скорботи, який є причиною скорботи.

Коли, наспівавшись, солдати вкладалися спати, то один, то другий підсідав до Шевченка і починав тиху розмову або розповідав йому своє минуле і скорботні події, які привели його сюди (З. Тулуб);

// Тяжкий, безрадісний.

На глибині сибірських руд Кохайте світлі почування: Не згине ваш скорботний труд І дум високе прямування (П. Грабовський);

Квола і немічна є людина сама одна, і все життя самотнього скорботне (О. Довженко).

3. Який викликає, навіває скорботу, який справляє сумне враження.

Немало я пройшов скорботних сіл, Простором спеченим, бездонним (М. Стельмах);

Проглянув був місяць скорботний з-за лип, Поглянув – жахнувся й сховався углиб (І. Нехода);

Надходить присмерк. Затяжний, Скорботний вечір листопада (М. Шеремет).