скорботно

СКОРБО́ТНО. Присл. до скорбо́тний.

Невідомий почав жадібно їсти. Мати сіла поруч, підперла щоку долонею і скорботно дивилась на нього (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 45);

Вона стояла у дверях з блідим обличчям Мадонни і скорботно розтягла уста (Коцюб., II, 1955, 398);

— Хочу поговорити з вами про наших юних натуралістів.. — Щось накоїли? — скорботно запитала Серафима Іванівна, глянувши і на Антоніну Павлівну (Мокр., Острів.., 1961, 82);

Дзвонили до вечерні: басовитий дзвін скорботно котився у повітрі і відлунював над Дніпром (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорботно — Присл. до скорботний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скорботно — скорбо́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. скорботно — СКОРБО́ТНО. Присл. до скорбо́тний. Невідомий почав жадібно їсти. Мати сіла поруч, підперла щоку долонею і скорботно дивилась на нього (Є. Кравченко); Вона стояла у дверях з блідим обличчям Мадонни і скорботно розтягла уста (М. Словник української мови у 20 томах