скореняти
СКОРЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКОРЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що, розм.
Винищувати, усувати кого-, що-небудь.
О, горе, ти горе! Чого без розбору Ти ломиш і вжиток, і вроду не в пору, І нащо минаєш багато на світі 3 того, що давно тут пора б скоренити? (Я. Щоголів);
[Всі:] .. Смерть їм, супостатам! Весь рід скоренимо! (М. Костомаров).
Словник української мови (СУМ-20)