скореняти
СКОРЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКОРЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що, розм.
Винищувати, усувати кого-, що-небудь.
О, горе, ти горе! Чого без розбору Ти ломиш і вжиток, і вроду не в пору, І нащо минаєш багато на світі 3 того, що давно тут пора б скоренити? (Я. Щоголів);
[Всі:] .. Смерть їм, супостатам! Весь рід скоренимо! (М. Костомаров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скореняти — скореня́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- скореняти — -яю, -яєш, недок., скоренити, -ню, -ниш, док., перех., розм. Винищувати, усувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скореняти — СКОРЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКОРЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., розм. Винищувати, усувати кого-, що-небудь. О, горе, ти горе! Чого без розбору Ти ломиш і вжиток, і вроду не в пору, І нащо минаєш багато на світі 3 того, що давно тут пора б скоренити?... Словник української мови в 11 томах
- скореняти — Скореняти, -няю, -єш сов. в. скорени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Искоренять, искоренить. Нашого насіння ніхто не скоренить. КС. 1883. IV. 773. Словник української мови Грінченка