скороминущий
СКОРОМИНУ́ЩИЙ, а, е.
Який швидко минає, проходить (про час, роки, стан і т. ін.); недовговічний.
Бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі (І. Франко);
Поки нашого віку, втішаймось Скороминущим життям (М. Зеров);
Марині стало шкода цієї короткочасної зими, як свого скороминущого дитинства (Л. Дмитерко);
// Який відбувається, триває недовго.
Раз у раз переконувались ми, що талант перемагає всі скороминущі літературні моди, що справжньому талантові, як вода рослині, доконче потрібна життєва, жива вода правди, без неї він засихає (М. Рильський);
Вона ще більше схудла за останній час, на засмаглому обличчі іноді випливала легка скороминуща посмішка (С. Журахович);
Тіні надворі робилися довгі, швидкі й скороминущі (Ю. Смолич);
// у знач. ім. скоромину́ще, щого, с. Щось незначне, яке не полишає по собі вагомого сліду.
Традиції живуть своїм життям, вбираючи мудрість і досвід поколінь, відкидаючи скороминуще й наносне (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)