скороминучість
СКОРОМИНУ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Абстр. ім. до скоромину́чий.
Мотивами розпачу й відчаю пройнята й інша його [М. Ірчана] новела, власне, етюд – “В обняттях демона”. Це – коротенький, густо забарвлений містикою ескіз про скороминучість людського буття (із журн.);
Дмитро Іванович підходить до річки. Її спокійний плин навіває роздуми про скороминучість усіх земних вболівань і радощів (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)