скороспілка
СКОРОСПІ́ЛКА, и.
1. ж. Плід, що рано й швидко визрів, а також рослина, що дає такі плоди.
Як приїхала бабуся із села, Всім гостинців із дороги привезла: Майці – диню-скороспілку, ягідок, А Климові, онукові, – пиріжок (І. Нехода);
– Обтруси скороспілку і падалиці навизбируй, – загадав роботу Прохорові [батько] та й пішов знову до альтанки (А. Шиян).
2. ж., перен. Те, що надто рано або швидко з'явилось, виникло, надійшло.
Пристрасті в нас уляглись, скороспілки ілюзій обпали, З ран, що життя завдало, ще хіба шрами болять (І. Франко);
Лиш круки дзюбаті та сиві діди не радіють, віщують недобре та гудять весну-скороспілку (Дніпрова Чайка).
3. ч. і ж., перен., розм. Про людину, що надто швидко досягла повного розвитку.
– Сергій насміявся з тебе? – насторожується вся горшкувата голова Шмалія. – То зараз же, при тобі, в три шиї витурю, в безвість нажену його, псяюху такого! Іч, скороспілка червива! (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)