скорострільний
СКОРОСТРІ́ЛЬНИЙ, а, е, військ.
Який має велику скорострільність, робить постріли один за одним, через короткі інтервали.
Чулися кулеметні черги, постріли скорострільних гармат... (Л. Первомайський);
– Курсанте Шмалієнко, що це таке? – Російська скорострільна гвинтівка зразка 1891/30 року, – відрапортував Павло [лейтенантові] (І. Багмут);
* Образно. Розкидаючи скорострільні сентенції, він раз у раз пртискав до себе жінку. Це вже переходило межі жарту і набирало безпардонної похабщини (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)