скочувати
СКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОТИ́ТИ, скочу́, ско́тиш, док., що.
1. Котячи по похилій поверхні, спускати вниз.
Дівчата просто з високих штабелів скочували по рейках на платформи важкі кругляки (І. Муратов);
Скотили [селяни] воза в балку (Л. Смілянський).
2. Котячи, зрушувати з місця що-небудь.
Юрко з Уласом скотили камінь в кутку печери, вигребли землю з ями й знайшли здоровий казан з червінцями (І. Нечуй-Левицький).
3. Згортати в трубку, валик і т. ін.
Він зняв бушлат, повільно зняв сорочку, Білизну чисту бережно скотив (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)