скошувати
СКО́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СКОСИ́ТИ, скошу́, ско́сиш, док., що.
1. також без дод. Зрізати косою або косаркою траву, збіжжя і т. ін.
Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (О. Донченко);
Поки жнемо – доти й їмо, а як скосили – то все й поїли (прислів'я);
[Казидорога:] А він тим часом поле вибрав і засіяв, луку скосив і забрав сіно (І. Франко);
Одцвілися волошки у липні, А у серпні скосили жита (І. Нехода);
* У порівн. Купка [людей] заколихалася, затупцювалася. Це зразу, мов її хто косою скосив, пала на коліна додолу (Панас Мирний);
Повела [кохана] очима, як скосила, Холодком повіяло від неї (А. Малишко);
// перен. Різким ударом збивати, зрізувати що-небудь.
Зненацька бронемашини відкрили вогонь. Кулемети їх, як ножем, скошували стебла соняшників та кукурудзи, в якій залягли наступаючі (О. Гончар);
Дуб падав не сам. За одним замахом він скосив десятки дерев, що росли поблизу (П. Загребельний).
2. перен. Позбавляти життя; знищувати, вбивати.
Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський);
Тиф скосив сестру так швидко і раптово... (В. Сосюра);
Іван вогнем із автомата Скосив п'ятьох [фашистів], що йшли на нього (О. Підсуха);
– Не судилось мені бути коханою жінкою і дружиною. Вже у самому Берліні недобиті фашисти скосили мого рідного Ваню (П. Козланюк);
// безос.
Розпоряджаючись, він стояв уже під самим світлом, де його щомиті могло скосити бандитською кулею (О. Гончар).
СКО́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., СКОСИ́ТИ, скошу́, ско́сиш, док.
1. що. Надавати чому-небудь косої форми, положення, напряму.
Для зменшення тертя об метал бокові грані свердла скошують під кутом 2–3 ° (з навч. літ.);
– Бог з ними, з його книжками! Я давно його книжок не читаю й не читатиму. Нехай вже Ольга читає, – сказала Катерина з злістю, скосивши набік свій рот (І. Нечуй-Левицький).
2. що, чим. Повертати, обертати в певний бік (очі, погляд).
Він сидить у повній задумі, весь час .. скошуючи очі вбік (Ю. Яновський);
– Хочеш, я їх зараз вкладу! – прошепотів Леонід, скошуючи погляд на німців (О. Гончар);
Лазар скосив жовті білки і скривлений дивився услід йому з лихою цікавістю (М. Коцюбинський);
Подаючи Кифорові вогню, вчитель ще раз скосив на нього оком (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)