скошувати

СКО́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., СКОСИ́ТИ, скошу́, ско́сиш, док., що.

1. також без дод. Зрізати косою або косаркою траву, збіжжя і т. ін.

Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (О. Донченко);

Поки жнемо – доти й їмо, а як скосили – то все й поїли (прислів'я);

[Казидорога:] А він тим часом поле вибрав і засіяв, луку скосив і забрав сіно (І. Франко);

Одцвілися волошки у липні, А у серпні скосили жита (І. Нехода);

* У порівн. Купка [людей] заколихалася, затупцювалася. Це зразу, мов її хто косою скосив, пала на коліна додолу (Панас Мирний);

Повела [кохана] очима, як скосила, Холодком повіяло від неї (А. Малишко);

// перен. Різким ударом збивати, зрізувати що-небудь.

Зненацька бронемашини відкрили вогонь. Кулемети їх, як ножем, скошували стебла соняшників та кукурудзи, в якій залягли наступаючі (О. Гончар);

Дуб падав не сам. За одним замахом він скосив десятки дерев, що росли поблизу (П. Загребельний).

2. перен. Позбавляти життя; знищувати, вбивати.

Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський);

Тиф скосив сестру так швидко і раптово... (В. Сосюра);

Іван вогнем із автомата Скосив п'ятьох [фашистів], що йшли на нього (О. Підсуха);

– Не судилось мені бути коханою жінкою і дружиною. Вже у самому Берліні недобиті фашисти скосили мого рідного Ваню (П. Козланюк);

// безос.

Розпоряджаючись, він стояв уже під самим світлом, де його щомиті могло скосити бандитською кулею (О. Гончар).

СКО́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., СКОСИ́ТИ, скошу́, ско́сиш, док.

1. що. Надавати чому-небудь косої форми, положення, напряму.

Для зменшення тертя об метал бокові грані свердла скошують під кутом 2–3 ° (з навч. літ.);

– Бог з ними, з його книжками! Я давно його книжок не читаю й не читатиму. Нехай вже Ольга читає, – сказала Катерина з злістю, скосивши набік свій рот (І. Нечуй-Левицький).

2. що, чим. Повертати, обертати в певний бік (очі, погляд).

Він сидить у повній задумі, весь час .. скошуючи очі вбік (Ю. Яновський);

– Хочеш, я їх зараз вкладу! – прошепотів Леонід, скошуючи погляд на німців (О. Гончар);

Лазар скосив жовті білки і скривлений дивився услід йому з лихою цікавістю (М. Коцюбинський);

Подаючи Кифорові вогню, вчитель ще раз скосив на нього оком (В. Бабляк).