скоєний
СКО́ЄНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ско́їти.
Так чого ж пак тільки В серденьку тому Не стихає горе, Скоєне йому? (П. Грабовський);
// ско́єно, пред.
– .. Добре роблять тепер, коли [у боротьбі із злочинністю] беруть до уваги і конкретні обставини, при яких скоєно злочин, і – що дуже важливо – особливості характеру винуватця (П. Інгульський).
Словник української мови (СУМ-20)