1. Словник української мови у 20 томах

скоєний

СКО́ЄНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ско́їти.

Так чого ж пак тільки В серденьку тому Не стихає горе, Скоєне йому? (П. Грабовський);

// ско́єно, пред.

– .. Добре роблять тепер, коли [у боротьбі із злочинністю] беруть до уваги і конкретні обставини, при яких скоєно злочин, і – що дуже важливо – особливості характеру винуватця (П. Інгульський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоєний — ско́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скоєний — [скойеинией] м. (на) -йеиному/-йеін'ім, мн. -йеін'і Орфоепічний словник української мови
  3. скоєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скоєний — СКО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ско́їти. Так чого ж пак тільки В серденьку тому Не стихає горе, Скоєне йому? (Граб., І, 1959, 196). Словник української мови в 11 томах