скоєний
СКО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ско́їти.
Так чого ж пак тільки В серденьку тому Не стихає горе, Скоєне йому? (Граб., І, 1959, 196).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скоєний — ско́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- скоєний — [скойеинией] м. (на) -йеиному/-йеін'ім, мн. -йеін'і Орфоепічний словник української мови
- скоєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скоєний — СКО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ско́їти. Так чого ж пак тільки В серденьку тому Не стихає горе, Скоєне йому? (П. Грабовський); // ско́єно, пред. – .. Словник української мови у 20 томах