скрань
СКРАНЬ, і, ж., діал.
Скроня.
Грубі краплі поту виступили йому на чоло й зісувались [зсувались] на скрань (О. Кобилянська);
Чи вниз літа склонили скрань, Чи в серці рай весни, – Сюди, вандрівче [вандрівнику], ти пристань! Засни! Засни! Засни! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)