скраю
СКРА́Ю, присл.
1. На межі чого-небудь, на кінці чогось, на початку або на кінці ряду.
Іван скинув весла у перший скраю човен (М. Коцюбинський);
Безрідні стоять скраю, дивляться смутно на чуже горе, та й своє в серці ворушиться (Леся Українка);
Я сиділа скраю од дверей (Панас Мирний);
Запарили [наймички] собі квашу й поставили горщик скраю на печі (І. Нечуй-Левицький);
На вільному ослоні скраю сів [Давид] (А. Головко).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вказівці на розміщення кого-, чого-небудь на межі або на кінці чогось.
Це було колгоспне подвір'я. Воно стояло скраю мальовничого села (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)