скрипочка
СКРИ́ПОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до скри́пка.
Йде козак вулицею, У скрипочку грає (з народної пісні);
А скрипочка би не грала, якби не той смичок (з народної пісні);
Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький);
Біляве дівча на панелі На скрипочці грає сумній (А. Малишко);
* У порівн. Легка була [дівчинка], як скрипочка (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)