скрипочка
СКРИ́ПОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до скри́пка.
Йде козак вулицею, У скрипочку грає (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 69);
А скрипочка би не грала, якби не той смичок (Коломийки, 1969, 286);
Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (Н.-Лев., II, 1956, 172);
Біляве дівча на панелі На скрипочці грає сумній (Мал., Звенигора, 1959, 216);
*У порівн. Легка була [дівчинка], як скрипочка (Гончар, Таврія, 1952, 177).
Словник української мови (СУМ-11)