скрипіт

СКРИ́ПІТ, поту, ч.

Те саме, що скрип¹.

Переходив [свист] хвилями у дике, невловиме виття – вихру чи звірів? А з ними у парі йде скрипіт та стогін грабових конарів (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. скрипіт — скри́піт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. скрипіт — -поту, ч. Те саме, що скрип I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скрипіт — СКРИ́ПІТ, поту, ч. Те саме, що скрип¹. Переходив [свист] хвилями у дике, невловиме виття — вихру чи звірів? А з ними у парі йде скрипіт та стогін грабових конарів (Круш., Буденний хліб.., 1960, 263).  Словник української мови в 11 томах