скрипіння
СКРИПІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. скрипі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Від часу до часу проносилось воздухом [повітрям] жалісне, сумне скрипіння (О. Кобилянська);
По залу пробіг веселий гомін і скрипіння стільців (П. Козланюк);
З вулиці линуло, поволі стишуючись, скрипіння снігу від її швидкої ходи (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)