скрипіння
СКРИПІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. скрипі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Від часу до часу проносилось воздухом [повітрям] жалісне, сумне скрипіння (О. Кобилянська);
По залу пробіг веселий гомін і скрипіння стільців (П. Козланюк);
З вулиці линуло, поволі стишуючись, скрипіння снігу від її швидкої ходи (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скрипіння — скрипі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- скрипіння — -я, с. Дія за знач. скрипіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрипіння — СКРИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. скрипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Від часу до часу проносилось воздухом [повітрям] жалісне, сумне скрипіння (Коб., І, 1956, 463); По залу пробіг веселий гомін і скрипіння стільців (Козл. Словник української мови в 11 томах