скрипіння

СКРИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. скрипі́ти і звуки, утворювані цією дією.

Від часу до часу проносилось воздухом [повітрям] жалісне, сумне скрипіння (Коб., І, 1956, 463);

По залу пробіг веселий гомін і скрипіння стільців (Козл., Ю. Крук, 1957, 382);

З вулиці линуло, поволі стишуючись, скрипіння снігу від її швидкої ходи (Шиян, Баланда, 1957, 5).

Значення в інших словниках

1. скрипіння — скрипі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. скрипіння — -я, с. Дія за знач. скрипіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скрипіння — СКРИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. скрипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Від часу до часу проносилось воздухом [повітрям] жалісне, сумне скрипіння (О. Кобилянська); По залу пробіг веселий гомін і скрипіння стільців (П.  Словник української мови у 20 томах