скритний

СКРИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий.

[Маруся:] Та скритний же який [Василь]! Нікому того не покаже, не признається (Панас Мирний);

Дівчина росла невеселою, спритною (із журн.);

// Власт. такій людині.

Характер мій, я й сама це бачу, якийсь скритний, хоч мені й самій це не подобається (Леся Українка).

2. Який приховують від людських очей; таємний; потайний.

Розкриються, розчиняться Скритнії темниці. Вийдуть мученики (М. Костомаров);

[Печариця:] Любов – скритне діло... вона в душах наших, у серцях наших... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. скритний — -а, -е. 1》 Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий. || Власт. такій людині. 2》 Якого приховують від людських очей; таємний; потайний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. скритний — СКРИ́ТНИЙ, а, е. 1. Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий. [Маруся:] Та скритний же який [Василь]! Нікому того не покаже, не признається (Мирний, V, 1955, 25); Дівчина росла невеселою, спритною (Мист.  Словник української мови в 11 томах