скритний
СКРИ́ТНИЙ, а, е.
1. Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий.
[Маруся:] Та скритний же який [Василь]! Нікому того не покаже, не признається (Мирний, V, 1955, 25);
Дівчина росла невеселою, спритною (Мист., 1, 1966, 29);
// Власт. такій людині.
Характер мій, я й сама це бачу, якийсь скритний, хоч мені й самій це не подобається (Л. Укр., V, 1956, 9).
2. Який приховують від людських очей; таємний; потайний.
Розкриються, розчиняться Скритнії темниці. Вийдуть мученики (Кост., І, 1967, 108);
[Печариця:] Любов — скритне діло… вона в душах наших, у серцях наших… (Мирний, V, 1955, 162).
Словник української мови (СУМ-11)