скритний

СКРИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий.

[Маруся:] Та скритний же який [Василь]! Нікому того не покаже, не признається (Мирний, V, 1955, 25);

Дівчина росла невеселою, спритною (Мист., 1, 1966, 29);

// Власт. такій людині.

Характер мій, я й сама це бачу, якийсь скритний, хоч мені й самій це не подобається (Л. Укр., V, 1956, 9).

2. Який приховують від людських очей; таємний; потайний.

Розкриються, розчиняться Скритнії темниці. Вийдуть мученики (Кост., І, 1967, 108);

[Печариця:] Любов — скритне діло… вона в душах наших, у серцях наших… (Мирний, V, 1955, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скритний — СКРИ́ТНИЙ, а, е. 1. Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий. [Маруся:] Та скритний же який [Василь]! Нікому того не покаже, не признається (Панас Мирний); Дівчина росла невеселою, спритною (із журн. Словник української мови у 20 томах
  2. скритний — -а, -е. 1》 Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий. || Власт. такій людині. 2》 Якого приховують від людських очей; таємний; потайний. Великий тлумачний словник сучасної мови