скритний

СКРИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий.

[Маруся:] Та скритний же який [Василь]! Нікому того не покаже, не признається (Панас Мирний);

Дівчина росла невеселою, спритною (із журн.);

// Власт. такій людині.

Характер мій, я й сама це бачу, якийсь скритний, хоч мені й самій це не подобається (Леся Українка).

2. Який приховують від людських очей; таємний; потайний.

Розкриються, розчиняться Скритнії темниці. Вийдуть мученики (М. Костомаров);

[Печариця:] Любов – скритне діло... вона в душах наших, у серцях наших... (Панас Мирний).