скричати
СКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.
Те саме, що закрича́ти 1–3.
Вона мене як схопить за шию обіруч!.. Руки холодні, як гадюки. Хочу скричати, – дух мені захопило (Марко Вовчок);
“Михасю!” – скричала жінка... (В. Сосюра);
Сіла собі [баба] на дорозі та й їсть, що аж за вухами тріщить. Надійшли люди та скричали на бабу (з переказу).
Словник української мови (СУМ-20)