скромність
СКРО́МНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. скро́мний.
Її скромність і працьовитість були в цілому селі знані (О. Кобилянська);
Вона при кожній нагоді в обхід повчала .. своїх дочок, що гординя – це гріх, а скромність – найкраща окраса для молодої дівчини (Ірина Вільде);
Всюди видно хазяйновиту господиню. З кожного кутка віє скромністю і затишком (Григорій Тютюнник);
Одягнений він був скромно, у куртці спортивного фасону і штанах-гольфах, але ця скромність була не зовсім щира, бо і куртка і штани пошиті з вишуканого матеріалу (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)