скроня
СКРО́НЯ, і, ж.
1. Бокова частина черепа від вуха до лоба.
Дивлюсь на панну Анелю. Бліда, зігнулась .. Стискає долонями скроні (М. Коцюбинський);
– Товариші, – почав комісар .. – Служіть чесно трудовому народові, – він приклав руку до скроні (Григорій Тютюнник);
У скронях стукало й дзвеніло. Він відчув, що далі не може бігти (І. Микитенко).
2. мн. Волосся, що росте на цих частинах черепа.
Капітан Чумаченко, літній високий мужчина з моложавим обличчям і сивими скронями, стояв поруч неї (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)