скроня

скро́ня

-і, ж.

1》 Бокова частина черепа від вуха до лоба.

2》 мн. Волосся, що росте на цих частинах черепа.

Значення в інших словниках

1. скроня — скро́ня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скроня — [скрон'а] -н'і, ор. -неийу, мн. скрон'і, скрон'  Орфоепічний словник української мови
3. скроня — СКРО́НЯ, і, ж. 1. Бокова частина черепа від вуха до лоба. Дивлюсь на панну Анелю. Бліда, зігнулась .. Стискає долонями скроні (М. Коцюбинський); – Товариші, – почав комісар ..  Словник української мови у 20 томах
4. скроня — кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) (у жи́лах (у скро́нях)) у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил..  Фразеологічний словник української мови
5. скроня — СКРО́НЯ, ВИСО́К, СКРАНЬ діал. Високий, немолодий уже, сивина на скронях (О. Гончар); В голові стукає, неначе хто молотком в виски лупить (І. Нечуй-Левицький); Небесною цілющою рукою В жаркий мов день ти скрань мні холодила (І. Франко).  Словник синонімів української мови
6. скроня — Скро́ня, -ні, -нею; скро́ні, скронь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. скроня — СКРО́НЯ, і, ж. 1. Бокова частина черепа від вуха до лоба. Дивлюсь на панну Анелю. Бліда, зігнулась.. Стискає долонями скроні (Коцюб., II, 1955, 261); — Товариші, — почав комісар..— Служіть чесно трудовому народові,— він приклав руку до скроні (Тют.  Словник української мови в 11 томах