скроня

СКРО́НЯ, і, ж.

1. Бокова частина черепа від вуха до лоба.

Дивлюсь на панну Анелю. Бліда, зігнулась.. Стискає долонями скроні (Коцюб., II, 1955, 261);

— Товариші, — почав комісар..— Служіть чесно трудовому народові,— він приклав руку до скроні (Тют., Вир, 1964, 360);

У скронях стукало й дзвеніло. Він відчув, що далі не може бігти (Мик., II, 1957, 327).

2. мн. Волосся, що росте на цих частинах черепа.

Капітан Чумаченко, літній високий мужчина з моложавим обличчям і сивими скронями, стояв поруч неї (Гончар, III, 1959, 218).

Значення в інших словниках

1. скроня — скро́ня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скроня — [скрон'а] -н'і, ор. -неийу, мн. скрон'і, скрон'  Орфоепічний словник української мови
3. скроня — -і, ж. 1》 Бокова частина черепа від вуха до лоба. 2》 мн. Волосся, що росте на цих частинах черепа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скроня — СКРО́НЯ, і, ж. 1. Бокова частина черепа від вуха до лоба. Дивлюсь на панну Анелю. Бліда, зігнулась .. Стискає долонями скроні (М. Коцюбинський); – Товариші, – почав комісар ..  Словник української мови у 20 томах
5. скроня — кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) (у жи́лах (у скро́нях)) у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил..  Фразеологічний словник української мови
6. скроня — СКРО́НЯ, ВИСО́К, СКРАНЬ діал. Високий, немолодий уже, сивина на скронях (О. Гончар); В голові стукає, неначе хто молотком в виски лупить (І. Нечуй-Левицький); Небесною цілющою рукою В жаркий мов день ти скрань мні холодила (І. Франко).  Словник синонімів української мови
7. скроня — Скро́ня, -ні, -нею; скро́ні, скронь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)