скубонути
СКУБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод.
Підсил. до скубну́ти.
[Хведір:] Бачиш, що батько від тебе розумніший?.. (Знову скубе його за чуба). [Демид:] Ой-ой! .. аж сльози потекли з очей, так скубонули!.. (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)